Діти, батьки, домашні завдання.

Діти, батьки, домашні завдання.

Цікава інформація в лекції фахівця

Пам'ятка "Які домашні справи можна доручати дітям різного віку".(Натисніть на фото)

Основні вимоги до знань, умінь та навичок учнів

 У 4 класi закрiплюються i уточнюються навички свiдомого, правильного, виразного читання вголос (90 -95 слiв за хвилину) i читання мовчки (110-170 слiв за хвилину). Дiти вчаться членувати текст на логічно закiнченi частини, складати план прочитаного встановлювати послідовність, часовi i причинно-наслідковi зв’язки частин твору, знаходити зображувально-виражальнi засоби мови (влучнi, емоцiйнi уривки тексту, слова i вирази), знаходити слова, близькi та протилежнi за значенням, а також слова, вжитi у переносному значеннi. Учнi повинні вміти орiєнтуватися в змiстi пiдручника, знаходити прiзвище письменника, твори якого вміщені у ньому.

Об’єм тексту для аудіювання – 260-300 слів, а звучатимемо він – 2,5 – 3 хвилини. Діалог має складатися з 5-6 реплік без етикетної лексики. Усний переказ – 65-75 слів, а усний твір – 55-65 слів. Об’єм тексту для списування 65-80 слів, а диктанту у І семестрі – 60-65 слів, а у ІІ семестрі – 70-75 слів. Твір – 10-12 речень, а письмовий переказ – до 100 слів.

Важливо дбати про те, щоб дiти осмислено говорили i писали; з повагою ставилися до думки iнших людей; вмiли мiркувати, наводити переконливi аргументи, вiдстоювати власну думку.

Учнi повиннi вміти робити звукобуквений аналiз слова; розбирати слово за будовою; розрiзняти частини мови; визначати головнi i другоряднi члени речення; складати уснi розповiдi (за опорнимисловами, картиною, за аналогією з прочитаним тощо). Дiти оволодiвають найпростiшими умiннями редагувати власний текст.

Темп письма на кінець року має складати 25-30 знаків за хвилину, а обсяг домашнього завдання – 90 хвилин.

У 4 класi учнi вчаться читати, записувати i порiвнювати числа в межах мільйона, виконувати уснi та письмовi обчислення. Дiти розв’язують складнi задачi на використання залежностей мiж величинами.

Важливе мiсце в навчаннi займає формування геометричних уявлень. Учнi вчаться розпiзнавати i зображати на паперi в клiтинку простi геометричнi фiгури (точка, вiдрiзок, ламана, коло, кут, багатокутник), вимiрювати довжину відрізка i ламаної.

 Дiти повиннi вмiти тримати в порядку своє робоче мiсце та навчальне приладдя, планувати свою дiяльнiсть, доводити правильнiсть власної думки, користуватися прийомами осмисленого запам’ятовування, оцiнювати якiсть виконаної роботи, здiйснювати само- та взаємоконтроль, використовуючи вiдомi способи перевiрки навчального матерiалу.

60 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина

Іноді ми просто не знаємо, як висловити дитині свою любов, що сказати, крім «чудово» і «молодець». А говорити про це дуже важливо. Батьківські слова, як чарівні талісмани, залишаться з дитиною на довгі роки і будуть захищати, надихати і підтримувати все життя.

Подаємо список найважливіших, на думку дитячих психологів, фраз, які допоможуть виразити безмежну любов до вашої дитини.

Любов і гордість

Я тебе люблю.
Я пишаюся тобою.
Я такий радий, що ти в мене є.
Мені так подобається бути твоєю мамою / твоїм татом.
Ти дуже важливий для мене.
Я вірю в тебе.
Без тебе наша сім'я була б зовсім іншою.
Ти — моя найбільша цінність.
Ти робиш мене щасливим.
Коли я бачу, що ти щасливий, я щасливий теж.
Бути твоєю мамою / твоїм татом — моя улюблена робота.
Бачити, як ти ростеш, — найкраще в моєму житті.
Я ніколи не перестану тебе любити.
Ти все що мені потрібно.
Ти наповнив моє серце любов'ю.

Схвалення

Я приймаю тебе таким, який ти є.
Тобі не потрібно бути ідеальним, ти і без того хороший.
Я тебе розумію.
Я тебе прощаю.
Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.
Спасибі тобі за те, що ти саме такий.

Підтримка

Ти цього вартий.
Не бійся бути собою.
Всі роблять помилки.
Так, і я теж.
Ти можеш завтра спробувати ще раз.
Ніхто не досконалий.
Ти не можеш подобатися всім без винятку, і це абсолютно нормально.

Важливість думки дитини

Я тебе слухаю.
Мені важливо твоя думка.
Ти можеш сказати «ні».
Ти можеш сказати «так».
Ти тоді був зовсім правий.
Давай зробимо по-твоєму.
Я тебе розумію.
Так, я з тобою погоджуюсь.

Довіра

Я тобі вірю.
Я тобі довіряю.
Я поважаю твій вибір і підтримую тебе.

Оцінка зусиль

Я знаю, що ти старався з усіх сил.
Ти мені так добре допомагаєш!
Я дуже ціную твою допомогу.

Визнання достоїнств

Ти такий винахідливий / артистичний.
У тебе завжди чудові ідеї.
Бути цікавим — це дуже добре.
Ти так цікаво розповідаєш!
Твоя картина / розповідь / пісня просто чудова.
Я тобою захоплююсь.
Це чудове питання!
Твоїм друзям з тобою пощастило.
З тобою я щодня вчуся новому.
Ти робиш мене краще.
Ти хороший хлопчик / дівчинка.
Ти відмінно виглядаєш сьогодні.
Ти вчинив дуже хоробро.
Ти в цьому розбираєшся краще мене!
Відмінно сказано!
Ти гарний і зовні, і зсередини.

Вам добре разом

З тобою завжди весело!
Так чудово, що у нас з тобою весь день попереду.
Розповідай швидше, не терпиться все почути!

 Як спілкуватися з дитиною

• Спілкування на рівних. Рівень очей.
• Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
• Запитувати в дітей поради.
• Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
• Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
• Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
• Схвалення взагалі (у цілому).
• Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
• Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
• Зустрічати як кращого друга і проводжати.
• Якщо ви не праві, просіть вибачення.
• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
• Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
• 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
• Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Як почути свою дитину

 (що батьки не повинні робити)

• Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
• Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
• Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
• Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
• Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
• Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
• Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
• Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
• Здогади та інтерпретація.
• Випитування та розслідування.
• Співчуття на словах, чутки. 
• Віджартування, відхід від розмови. 

Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає 

• Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
• Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
• Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
• Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
• Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
• Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
• Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
• Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
• Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
• Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
• Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
• Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

• Якщо дитина відчуває страхи:
• Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
• Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
• З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
• Їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
• Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
• Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
• Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
• Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків, щодо спілкування з дітьми,  

які мають емоційні труднощі

• Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
• Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
• Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
• Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
• Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
• Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
• Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
• З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
• Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Рекомендації батькам щодо поводження з агресивною дитиною

 Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши

їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.

 · Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.

 · Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.

 · Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

 · Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

 · Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.

 · Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

 · Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

 · Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

Покарання. Подумай, навіщо?

 Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.